Вітер торкає струни душі,
Внаслідок цього - музика.
На музику покладають вірші,
Доведеться когось співати змусити.
Пісня та лине і лине без якоїсь мети,
Може творити міст, аби перейти,
Між чорним та білим куплетом,
Між неприємним та ніжним моментом.
Може сказати про тебе й про мене,
Може змовити слово про нас,
Може мати на мові якесь давнє плем'я,
Що робило гарних прикрас.
То невідомо, поки не чуєш,
Слухай, поки вітер не вщух,
Бо щось по собі, наче скіфи, кочуєш,
Шукаєш тей вогник, що майже потух.