На верстаті ткацькому чудово
Ткала осінь полотно.
Між нитками просиляла
Вітром сонячне тепло
Листя кольором вкривала,
Що горіло скрізь і навкруги.
Сірість темну проганяла
Наче в морі диво маяки
Кущик і калину малювала,
При воді вона росла
І вдивлялась, як дівчина,
В води чисті наче дзеркала
Бігла осінь по долині
Фарбувала всі рослини,
Візерунки свої розкидала
Наче зорі землю покривала
Ось яке чудове полотно
З кольорами різними воно.
Одягає осінь в свої шати,
Як же радості дарує нам багато!