Восени ,щось коїться з душею...
Блукають роздуми в осінніх снах,
Линуть над барвистою землею
Та золотом палають у віршах.
Немов туманом, сум вкриває
І хоч немає вагомих причин,
На струнах мінорних заграє,
Тиха душа у куточку мовчить...
Вразливі становляться думи,
Їх вітер жбурляє, полощать дощі,
Осінь багрянцем прикрашує рими,
Ховає під листя від щастя ключі.
Восени , щось коїться з душею...
Чомусь так гостро хочеться тепла.
Оголена душа за сивою межею,
Збирає в кошик часточки добра...