(исполнять как песню)
Пусть сентябрьская осень каштаном созревшим расколется,
И душевную боль потихоньку приспит листопад.
И блуждают ветра по вечерней закатной околице,
Фитильки зажигая у звёздных и ярких лампад.
Городок небольшой желтоватыми окнами щурится,
Фонарями, как пиками, тьма отодвинута прочь,
И ещё ноготками дохнула отцовская улица,
И ресничками астры мигают испугано в ночь.
Месяц минет – и листья стекут золотою поливою,
Осень грудью прижмётся к остаткам пожухлой травы…
Дай, отец, мне возможность побыть хоть немножко счастливою:
Поживи ты подольше, прошу я, ещё поживи!..
поживи…
30.09.16
----------------------------
Осiнньо-болюче
Людмила Юферова
У вересні осінь каштаном достиглим розколеться,
І біль невгамовний потрохи приспить листопад.
Блукають вітри по рожевій вечірній околиці
Й запалюють світло зірчастих яскравих лампад.
Маленьке містечко жовтавими вікнами щулиться,
Стрункі ліхтарі роздивляються світ навсібіч,
Та ще чорнобривцями дихає батькова вулиця,
І айстрові китички блимають лячно у ніч.
Ще місяць – і листя стече золотавою зливою,
І осінь грудьми припаде до рудої трави…
Дай, батьку, мені ще хоч трішки побути щасливою:
Живи якнайдовше на світі, будь ласка, живи.
http://www.stihi.ru/2016/09/28/11153