ИРИНА БОГОВИНА
Розшарiлась, лист пада на плечi...
(http://www.stihi.ru/2016/09/27/8435)
------------------------------------
***
Розшарілась, лист пада на плечі,
Накриває оселю мою,
Зійшли зорі блакитні над вечір,
Кличуть,наче, додому сім"ю...
Та не бути тому, що не сталось,
Час міняє обставин ходу,
Не судилося те, що гадалось,
Сон,як кажуть, за вітром в трубу...
А життя лине стрімко все далі,
Незбагненна вир-сила така-
Простяглися мости, магістралі,
Світ оновлення часу чека...
Стелять в космос ракети дороги,
Геній атом їм в серце вложив,
Відвернути лиш старість без змоги,
Мабуть, всі ми той зоряний пил...
Розшарілась,лист пада на плечі,
Стеле листям двір, наче в раю,
Та розбитий не склеїти глечик,
Не зібрати до купи сім"ю...
Чую мамин я голос,мов спів,
З блиском очі- сни пам"яті мозку,
Бліде фото альбомних листків,
Тануть риси, мов свічечки воску...
В хату листя кидає знадвору,
Шарпотить підвіконням, гука,
-З чим прийшли, пані, прошу до столу...
У нас звичка слов"янська така...
По чарині розіп"єм з тобою,
У дворі назбираєм горіхи,
Тато поряд садив їх з вербою,
То дитинства,життя мого віхи...
Вдвох розв"яжем розмови за пізно,
Вітер буде в цимбали нам грати...
Як півні заспівають, по-різно,
Осінь в степ, я - у батьківську хату...
***
****************************************
***
Раскраснелась, лист сыплет на плечи,
Накрывает обитель мою,
Звёзды синие вышли под вечер,
Кличут, словно домой всю семью...
Да не сбыться тому, что не сб`ылось,
Время ход твоей жизни собьёт,
Не случиться тому, что приснилось -
Сон по ветру в трубу ускользнёт...
Жизнь стремительно мчится всё далее,
Не постичь её вихрь, силы ход.
Протянулись мосты, магистрали,
Мир давно обновления ждёт,
Стелют в космос ракеты дороги,
Гений атом им в сердце вложил,
Только старости нету подмоги,
Мы, пожалуй, все - звёздная пыль...
Раскраснелась, лист сыплет на плечи,
Стелит листьями двор, как в раю,
Да разбитый не склеить нам "глечик",
Не собрать в одну кучу семью.
Слышу мамину песню, как зов,
Блещут очи - сны памяти мозга...
В бледном фото с альбомных листков
Тает облик , как свечка из воска.
Со двора листья в избу влетают
Шелестят под окошком , зовут.
-С чем пришли,пани? - з`а стол сажаю.
У славян так положено тут...
Разопьём мы по чарке с тобою,
Во дворе соберём мы орехи.
Папа в ряд их сажал за избою,
Это детство моё, жизни вехи...
Допоздна разговоры, а как же !
На цимбалах - нам ветер знакомый!
Как петух запоёт, спать лишь ляжем,
Осень - в степь, я - в родительском доме...
***