Оригинал:
Осіння тиша коси сполосне
В сльозах моїх , що на перлинки схожі…
І світло спалахне в обіймах Божих,
Щоб обігріти, зранену, мене…
І тепло, тепло , тепло стане так,
Немов душа торкнулась високості…
На цій святій Землі ми тільки гості -
і Вдома Хтось давно чекає нас…
А що ж ми тут оставить сможем дар -
Пожежі, війни , ігри несусвітні?..
Буяння весен в березні і квітні,
Пташиний рай чи пахощів нектар?..
Усе кудись наосліп і сторчма
(самі себе не ладні зупинити)
Прости нас ,нерозумних , білий світе,
бо й слів нема…
© Світлана Костюк
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Тихоня Осень косы сполоснёт
В слезах моих, с жемчужинками схожих…
И вспыхнет свет в святых объятьях Божиих,
Чтоб уберечь меня от злых тенёт…
И так тепло…тепло вдруг станет враз,
Душа коснётся высоты незримо…
Мы только гости на Земле любимой –
И Дома Кто-то ждёт давненько нас…
А что ж мы тут оставим Богу в дар –
Пожары, войны, игр запал в азарте?..
Берёз розмай* в апреле или в марте,
Иль птичий рай, иль запахов нектар?..
Изменим ли себе, поправ любовь?
(не в силах сохранить, раз неумелы…)
Прости нас, неразумных, свет наш белый,
коль нет и слов…
* - нечто цветущее и распускающееся – с укр.(поэтич.)
Аватар Автор оригинала