О, сколько за жизнь бывает "счасть"!..
Последнее из них - нередко замах на первое...
(Игорь Павлюк)
Вольный перевод с украинского Светланы Груздевой:
Сентябрит... девятнадцатый день…
Пахнет вечер дождем непрошеным.
Помню руки твои, помню тень…
Я один под ольхами взмокшими…
Что твое опозданье?.. На миг?
Час ли, месяц мину'ет нынче?
Всё насмешка... с надеждою сник,
Мона Лиза с холста да Винчи…
Вот последнее мне из "счасть"…
Вот и Чудо… лишь боль оголтелая!..
Гром – по нервам, по сердцу – шасть!..
Одиноко
под каплями
спелыми…
Сентябрь-2013
Оригинал:
"О, скільки за життя буває щасть!
Останнє з них – на перше часто замах."(Ігор Павлюк)
Дев’ятнадцяте вересня. Дощ
Пахне вечір сирою безвихіддю.
Бідний родич загублених доль,
Я один під намоклими вільхами.
Ти спізнишся – я знаю… На мить?
На годину, на місяць, на вічність?
Усміхнулась – верзеться – й мовчить
Мона Ліза з картини да Вінчі.
От мені і останнє зі щасть!
От і чудо архістратигове…
Грім – по нервах… По серцю – час.
Я один
під краплями
стиглими…