***

Ирина Левенцова
Все більш зневірені в житті...
Нам доля покрутила крила...
Співає сум на самоті...
А щось змінити вже не сила.

Чомусь блукаємо в пітьмах...
Ховаємо душі скарбниці...
А хтось шукає саме нас,
Та ми, як кокон таємниці.

Десь, у минулому... колись
Довірливість хтось  хибно скривдив...
Образу до душі притис...
Несеш, як диво сумні біди.

Але життя - це розмаїть...
Цвіте, пульсує...і спливає...
Отямтесь швидше і живіть,
Бо другого життя немає!