Байки персидського вченого кота
на ім"я Ага про запорожців та їх походи
-Оце лежу! Усе набридло!
І блох скубати мені зле,
Бо котрий день палає спека,
З козаків квартами піт ллє.
От що робити? Все не пре:
Туди-сюди гасають люди,
Комахи,мухи,таргани...
Зараз як цапну!-ні,не буду,
Знущатися набридло вже.
Піду порядок наведу!
Але заждіть,я позіхаю!
Чиї то капці на порозі?!
Ти бач замріялись вони!
А ну в кути! Де рух нероби?
Та почекай,не галасуй!
Без бійки не второпав друже?
Лежу на капцях- такі Лев!
Покусую йому в науку!
Не чую відгукі схвальні!
Шо перепрошую? Шо-шо,
Не чую,хто це там шепоче...
І в мене на душі пече!
Оце на шию мою клопіт!
Кому ще сонечко не йде?
Я ледве стримуюсь,як злюся!
То вам щастить що на Січі,
Бо покажу де спить Маруся!
-Я кіт славетний зброяра!
Ми маєм грамоту та орден,
Фірман гербовий,це моє:
Сховаю в скрині- тайна поки,
То дарував мені султан
За якість вкраденої зброї.
Хтось має виробляти це!!!
Не сам майструю- помічник,
Усе про все,але завчасно-
Подати що та принести:
Води чи звістку,кинуть оком...
-От нероба?
-Ці капці!!! Вже реве підлога!
Усе скажу:як замуркочу
То майстра мрії плинуть геть,
Вуса схиляються,лоскочуть
Та ніс посапує,хропе,
До діла руки не доходять.
Тут черга славити мене:
Само майструється питаю?
То я збираю його учнів,
Ті ледацюги!-прошу пана,
Щоб їх зібрати все валяю-
Чи мотлох,зброя,інструмент...
Я на літу не розбираю!
Коли б ви чули лемент їх,
То вуха долі вже сконали!
Якої бранки я не чув?
Та мабуть вже пора тікати!
Не соромно.Так вам кажу,
Бо ледарі за звичку мають,
Як вуса похилила доля,
Ті жебраки у шинку всі.
Ой горлопани!А бійці!?!
Немає дня того без бійки-
Лупцюють тих кого з кишень
Дукати сипляться як редьки,
Тих що образив,шуткував,
Хто коса погляд необачний,
Той громко пернув,той-ригнув,
З усіх кажу злітали шапки.
От козарлюги вам кажу,
Все зроблять,аби не робити...
Козаки-на війні орли,
А поза службою на мене
Усі похожі. Так- коти!!!
Та деякі усе норовлять
Мене почухать-Не хочу!!!
Якби він чухав-ні тормоше,
Тяга за вуха,за хвоста,
Та ще немов козел регоче,
Таке не стерплю таки я!
Як вп*юся кігтями у носа,
Як закричить-як дремене,
Коли умиється всяк юшкой
Забракне глянути мене.
Норовлять чоботом лягнути...
Та дибом шерсть,як в кабана,
Дугою вигнусь-так звірію,
Бо по людські розмов нема.
Як я люблю коли лоскочуть!!!
Чи поза вуха,шийку теж-
Тоді мурликаю під вуса,
Хіба не мрійник,не поет?
Та я тоді в зірках літаю,
Мотор під носом заведу,
Ніякий Архімед не в змозі
Таке зробити наяву.
2 частина
-Мишей ловити мені зле,
Я кіт із Перської затоки,
За батька- вченого кота
Дукатів насипали гору.
Йому Ходжа сам довіряв!
Мені ім"я подарував:
Ти мій,Ага?-бува шепоче
Та ласощі все підклада,
Коли ласую-на все згоден!
Та хто Ходжа?
На ясні очі падішаха(!)
Батька носив кортеж рабів,
Щоб не прогавив зірку з неба
Та глобуса хвостом крутив.
Метеоритний дощ в дупло!!!
О сяйво з неба в мої очі!-
То батька щипнув астроном,-
О світ зірок,
Примарою розтанув!Хто це?!?
Кохана кішка падішаха!-
Що там було!-Казкар підкаже!
Гарем ні день,ні ніч не спав,
Таку він стежку протоптав,
Що з євнухів волосся драли,
Та батько тричі вдень співав:
За арій Верді засинав,
Під аріозо-прокидався!
Тому з зірками я на ти
І в шахи теж майстерно граю.
Мене везли на верблюді
Через пустелю по барханам
І як дарунок дорогий
Носили чарівні дівчата.
Поки не шкрябнув те намисто!
Та що було та ой-йой-йой
І почали дарити швидко:
Хазяїв лічить забував,
А мови їхні пам*ятаю-
Арабська,сербська,латинян,
Угорську двічі я засвоїв:
Коли до цигана попав
І як у Пешті княжну бросив.
Зараз з козаками живу...
Забув татарського мурзу,
Гарем турецького султана,
Покої папи...Шо брехня!
Це вам не мнявкати на тині!
А ти хвоста свого гальмуй!
Іди повий на коноплині!
З ким не бува!Я спілкувався...
Та ще скажіть шо забрехався?!
3 частина
-З ким я балакаю? Ви хто?
Ні роду-племені,нівроку
Гасаю з вами по ярах,
Де кінь татарський злама ногу.
Чому б листа не написать?
Вказать адресу:на порогах!
Та ні ховаєтесь в степах,
Де яничар забув дорогу.
Зібралось панство розбишак:
Крути хвоста,У вирій свічка,
Лупцюй воли,Дери земля,
Палій,Сірко,Чиряк,Мугичка.
Зараз шукають гендляра,
Вони хоробрі на підпитку.
От я підкину їм листа,
Немов султан зове-благає,
За службу обіцяє крам,
А то галерами стращає...
Вони на відповідь швидкі,
Збереться коло-галасують,
Колись листа перескажу,
Якщо мені хвоста бракує!
Такії відгуки я чув:
Не для паперу! В лазню мабуть!
Скажу як вчений-мені зле:
Очі блищать та сором душить!
Так розпалились-пар іде,
А вуса крутять,боронь Боже!
Та ясно вже:Похід зове!
Гримлять команди осавулів,
Та репетує кошовий,
Писарчуків-тих поза шії,
Військовий табір на диби,
Та я обозного штовхаю:
А їсти є що по путі?
Бо степ ковильний,ні за цапа
Віддати душу маєм ми!
Усі регочуть!От котяра!
Утихомирив зразу Січ,Байки кота Ага
Заздалегідь треба збираться-
Солити сало,бити діч,
Куліш варити,в солонину
Побільше рибки наловить.
Таки султан у борг вповзає,-
Це гендляру оком моргаю,
За галас цей мені торчить!
Ковбаску,мовчки,нарізає-на ласуй!
Та я скрізь очі його бачу,
Шпіон турецький!От брехло!
Колись натравлю собайло,
Шоб не патякав зп*яну.Спомин:
Пригоди перського кота!-
Буде завузька дірка кубла
Та за шпійона- на кола!
Шинку давай! Шматки не зменшуй!
Та не жалкуй,поки не здам.
Я у обозного харчуюсь!
Сам-тиловий!В перших рядах!
У розвідку чи на дозорі,
Я вчений кіт не аби як!
За здібностями- й хвіст трубою,
Іще шматочок-це на фарт!
На варту черга заступати,
За вістового-мене в штаб
Де бунчука охороняю.
4 частина
-Ага туди! Ага сюда!
Та я не пес на варті схрону!
Мене лякає грім небес,
Коли хроплять козаки з втоми!
Клубком лежу-морози чую,
Ховаю носа за хвоста,
Передчуття!Бо біля пічки
Не дуже хочу копняка,
Бо декому таки нейметься,
Коли я тихо засина...
Ще подейкують як я сплю
То миші в штабі безсоромні,
Та зась Вам- вуха як сторожа,
На варті день і ніч без сна,
Я навіть чую проліт шершня,
Та ні по смакоті бджола,
Та шо я сплю! Це-Духопердя,
Прийшов з архіва і заснув,
За квартою медку бродило,
Цей писарчук чую ковтнув.
Чого лежу? Набридле коло:
Ганяти мух і тарганів,
Бунчук дивлюсь та сон поволі
На очі тисне- коло мрій!
Скрізь тишу чую лемент з площі-
Ні,не турбуйте,я вже сплю!
Але посилюються гуки:
Та досить-досить,геть пішли!
Так було добре,от собаки!
Заждіть,та де той кошовий?
Та хто там скигле,ой-йой-йой
Загнали кошеня за шкоду
Та галасують як пани,
Коли збираються к походу.
Ніхто і вусом не веде
Щоб рятувати кошенятко...
Забули хто тут вістовий?
То зараз хутко всім на пам*ять-
Стрибну з горища на паркан,
А там на варту біля пушки,
Потім почуєте хто прав,
Коли дрімаєте на службі.
Колись про мене так напишуть:
На кручі що спиня Дніпро
Мов велетень став на сторожі
Могутній дуб схилив чоло,
Вітри численні чуб куйовджуть.
Там кіт з Афонської гори
(Уважте без ціпка,бо вільний
І вчений,таки ерудит )
Псалми співа та казки дітям,
А козакам він розповість
Про Мамая та Байду вірші.
5 частина
-Коли збираюся до клуні,
То чепурюся я вам дам.
Для мене головне не їжа,
А сам до цього ритуал.
Ми не голодні як собаки,
Та до свиней нам далеко,
Не бджілки так і не брехло!
У курені не тільки настрій,
Ми забезпечуєм тепло.
Тому собаки до котів
Поводяться зверха:
Бо ми з козаками сім*я,
Собаки требують ціпка,
Без зашморга ні-ні,ні шагу!
Вона і коп і рота штабу,
Лаштунок з армієй одразу.
Та ми коти задля сім*ї
Такії потерпали муки,
Що інші велетні-звіри
Пропали -кращі- для науки.
Та ми не скиглим до Луни,
Як деякі наші друзяки
І не гарчим коли ми злі,
Та ні -царапаємо шафи.
Так-так я вмію чепуритись,
Все достеменно оближу,
Це курка відкладає яйця...
Хай лихоманка їх трясе!
А як блищать!-Котові..
Зайця! То розпитайте про мене.
Як якого?Що за курганами,в степах.
І ніч і день гаса дозором
Мишей полює як не як,
За лисом чи вовком слідкує
Щоби на Січ подати знак.
Того і Січ- оплот опору,
Поки коти тихенько сплять.