Скучная,
Как облако
Без ветра,
Скучная,
Как гаснущий
Огонь;
Медленна,
Застенчива,
Инертна
И невзрачна,
Как беззвучный
Фон.
Непонятна,
Как язык
Гортанный,
Неизвестна,
Как вопрос немой;
Как снежинка
Ветрена,
И странна,
Как Эллады
Прошлогодний
Зной.
Приходила
Со своею песней,
С голосом
Оборванной
Струны,
Но с душой
Прозрачной
И небесной,
С той,с которой
Будем
Спасены...
СУМНА
Сумна,як хмаринка без вітру,
Сумна,як погаслий вогонь,
Повільна,сором’язлива,
Торкнулась небесних долонь...
Інертна й негарна,кричала
У відчай глухої луни,
Незрозумілим питанням
Торкнулась дзвінкої струни.
Неначе сніжинка,кружляла
У тихім повільнім танку...
То падала вниз,то злітала,
Несла свою ліру п’янку.
Легенька і ніжна,літала
У просторі мрій,сподівань,
Тихцем свою пісню складала
У вирі надій і вагань...
Душа,що так ніжно співала,
Що пташкою рвалась в політ,
Літала по світу й не знала,
Що скоро врятує цей світ.
Людмила Сойту.
Переклад з російської Наталії Кузьмічової.
Вересень 2016р.