://www.stihi.ru/2016/04/18/5806
Квітень та голуби
***
Що не кажи.
А в тому стала суть,
Що місто не таке, як бачиш, сонне,
Ще мить одна – на галас перейдуть
Живі вже фарби нового сезону.
Ясніше на подвір*ї, все не так,
Як у зимову пору із нудьгою,
І голубів приязні почуття
Сплітаються все більше між собою.
Пройшовся по гіллю зелений шал,
кружляє золотий над головами,
моя в твоїй розтанула душа,
бо в них нуртує вірус воркування.
І хочеться співати, далебі,
Про те як ті жили на світі двоє,
І хай на мить примариться тобі,
Що пісня ця
Не кличе за собою.