На відстані думок чотири роки…
В сузір’ї Діви зорі шепотіли:
Що все тобі дано: і розум, й тіло,
Талант вплітати душу в щирі строки,
Щоб серце читачів твоїх тремтіло…
На відстані життя - не випадковість…
Звела ж бо доля двох на ниві слова…
І дні за днями в барвах кольорових
Плетуть стежки на пошуки підкови,
Бо є між рідних мов і спільна мова…
На відстані руки, як творчі друзі…
Обставини? Від них це не залежить,
Ми – зірочки в космічному безмежжі!
У винах тануть залишки ілюзій
Про те, що хтось від когось незалежний…
На відстані кохання править гумор:
Серьозне у смішне, як в гречку люди
Стрибають, малювати там етюди,
І тягнуть час, неначе він із гуми,
Хоч райськії плоди лежать на блюді…
На відстані мовчання – довга тиша…
І тільки двом відомі діалоги…
Якого б дочекатись епілога?
Вітаю знову добрим теплим віршем,
В житті бажаю кращої дороги!
Перевод Светланы Груздевой -
http://www.stihi.ru/2016/08/24/6867
Четыре года мыслей, столь созвучных…
Шептали звёзды на исходной точке
В созвездье Девы про счастливый случай
Вплести талант и душу в щедрость строчек,
Чтоб чьё-то сердце в чём-то стало лучше…
Но расстоянье в жизнь – не случай это…
Свела судьба двоих на ниве слова…
И дни за днями в красках разноцветных
Сплетают тропки в поисках подковы:
Среди родных и общая есть мова…
Рука в руке – две творческих натуры…
От обстоятельств многое зависит.
В космическом пространстве партитуры
Мы – звёздочки – по одному зависли…
Иллюзия, что вовсе не понуры…
Разрозненность любви спасает юмор:
Серьёзно и смешно, как в гречку люди
Способны впрыгнуть – рисовать этюды,
И время тянут, словно это у'мно,
Хоть райские плоды лежат на блюде…
На расстоянье долгого молчанья,
Где лишь двоим известны диалоги…
Что может ожидать нас в эпилоге?
Могу тепло поздравить, без отчаянья,
И лучшей в жизни пожелать дороги!