ПАМ'ЯТІ ВОЛОДИМИРА ЦІРИКА
Зустрічало свого Героя рідне село
Та радості в зустрічі тій не було
Навколішки стояли з свічками в руці
А сльози з очей текли по їхнім лиці
Невимовний біль торкнувся сердець
Бо знов на війні наш загинув боєць
Не хочеться вірити новинам з АТО
Та ось його тіло привозить авто
Ще завсім юний такий молодий
Мав добру душу і характер твердий
Вороги боялись і поважали свої
Він був там де велися жорстокі бої
Він був у мами дитина лише одна
Ростила й виховала вона сина сама
Вкладала у нього душу і щиро раділа
Володя був для неї остання надія
Та проклята війна змінила всі плани
Серце тепер розривається в мами
Забрав Бог її сина назавжди на небо
Борця за мир за мене й за тебе
На жаль свої мрії він уже не здійснить
Бо перед нами вічним сном спить
Незламний тілом незламний духом
Хай буде рідна земля тобі пухом
Тебе провели ми в останню дорогу
Знай твоє життя було угодне Богу
Тобі наш Герою вклонимось низько
Ти будеш у пам'яті рідних і близьких
Помирають Україно твої кращі сини
Та чомусь лиш після смерті Герої вони
Всі нагороди земні є такими пустими
Тебе пам'ятатимуть рідні і побратими
Автор: Міша Стан, с. Угля, 22 липня 2016 р.