Шумливо щось бурмоче море,
Попід ногами черга хвиль.
Дивлюсь на нього – неозоре!
Йому віддати хочу біль.
Він безперервно ятрить душу,
Мов дзьобом крук у неї б’є.
Всім усміхатися я мушу,
Сховавши серденько своє.
Та біля моря я співаю!
У крові наче бродить хміль.
Так хороше! Я відчуваю,
Вже море розчиняє біль…
21.08.2016