Ой, яка ти поважная стала,
Як ця сукня тобі до лиця...
Скільки зустрічей різних ми знали,
На рахунку ж окремому – ця.
Наш цілунок – на радість печатка.
Щоб ніяких вагань не було,
Почнемо всі стосунки з початку,
В дзвони гра хай життя джерело.
Бо чи ж нам про кохання не знати.
Й ні до чого б з тобой нам літа...
Тільки ні: вже запізно міняти
Те, що час відібрав й не верта.
---