...є у столиці деякі куточки -
вони мені нагадують
ті кримські
малесенькі куточки, де життя -
стає воно найбільш універсальним,
без скидок
на приморськість чи столичність.
благополучні мешканці міської
якоїсь-от багатоповерхівки
кути її оздоблюють так само:
дерева підфарбовують вапном,
дерева невеличкі, й камінці
на голім схилі некрутім теж підфарбують
вапном, заради тих-от елементів
естетики,
що вимагатимуть не більше,
ніж вимазати об каміння квач.
А все ж і не такі:
Як ні подібні
до севастопольських круч київськиї схили,
зм`якшені свого часу будівельною
технікою при тих домів будові -
за обрієм не вистачає
моря.
(як би не був на море схожий обрій
лісів далеких, що на схід, на південь,
на захід
(півночи не видно,
там Чорнобиль)
синіють, протягнулися так рівно,
що тільки барашок не вистачає,
як вітер дме,
щоб пригадати шторм
в далекім синім
Чорнім морі Криму...)
...