ХХІ століття, ні грами довіри
Розпуста, ігнор та крадіжки,
Позабували своєї вже міри
Поступово вирощуючи ріжки.
Хвостом крутять туди-сюди
Схиляючи людей до ніг,
Каблук прижимають до спини
Щоб піднятись "вгору" не зміг.
Ланцюги звисають,тянучи вниз
Грохотять, нагадуючи про себе
Виповнюєш любий їх каприз
Щоб до "низу" не забрали тебе.
"В Бога прошу прощення за все,
Що дозволив себе підкорити
Що надіюсь, що хтось спасе
Що не можу без " Неї" я жити."
Думки обвивають тебе, як змія,
Не даючи змогу вільно ходити.
Ніколи не закінчиться ця елегія
Щоб нарешті в вись полетіти.
ХХІ століття, ні грами добра,
Бо "Вони" панують над нами
Зробили із тебе свого раба
Вцепившись в тебе зубами.