Зіронько,Зіронько!
Зійди до дівчини,
Сріблом
Блисни,
Привітай
Місяць.
Тримай перлини,
Як пух,
Легенькі.
Одягни намисто.
Нехай
Серденько розквітає,
Промінням сяє
Чистим
У ніч дивовижну.
Двох нас
Створює повільний
Час,
Ніби грає
Блискавками…
Відлітає
Зіронька
ранком прозорим,
Насолоди слід
Залишає
мріями
кольоровими
Та
Чекає на мить:
Увечері -
Візерунками
Почуттів
заблищить.
Днем з сяйвом
сонця
Надихне кохати.
Вночі
розсиплеться,
обранцю
щоб постати
Сузір’ям
Найяскравіших
слів.
Чи є той на Світі,
хто сенс їх бажає вгадати?
Я знаю є той,
хто й без слів все уже зрозумів.