Ось вже й липень, Боже покарання,
Спокою немає і вночі,
Мов покута, глуми, та знущання,
Відчування, наче у печі…
Сонце лиш пече, воно не гріє,
Обірвався крихітний терпець…
Вже нема ніякої надії,
Чути бій дратованих сердець…
Чує небо наші покаяння,
Може вже не вірить нам Господь?
Кожен заслуговує заслання,
Та заклання, краще не підводь…
Ось вже й липень, Боже покарання,
Знай, у цьому винні тільки ми,
Наче біс нас вивів на змагання,
Щоб ділити лихо між людьми…
Автор Геннадій Сівак.
22 липня 2016 року.