Якісь ночі уже не ті, та й холодні вони без тебе.
Я шукала тебе ві сні, між зірок, що розсипались небом.
Розкриваючи душу дощам, дуже часто ховала сльози.
То скрипаль навівав печаль, то стогнали над морем грози.
Було – якось… і все не так. Я тікала думками в простір,
І шукала, шукала знак, щоб тебе запросити в гості.
То ж в кришталь наливаю вина, і грайливо я буду пити,
Аж до самого-самого дна, щоб тебе, милий мій, спокусити.
Медом будуть мої уста. Я віддам всі тобі поцілунки.
Навіть пляшка ще не пуста, а я п’яна від самої думки…
То ж чекаю тебе вже не в снах, наяву. Піддаючись чарам,
Ти застелиш зорями шлях, я з тобою піду по Стожарах.
In_nes