Ось і літо так схоже з тобою
І холодне воно і бездушне
За коханням летять твої мрії
І гнітить мене це безутішно.
Я і сам не живу. Прозябаю.
Не спасає в каміні вогонь.
Вітер смуток збере в піднебесную зграю
І проплаче вона в тишині на долонь.
Наша велич у світі і слава,
Пустота, що спливає в гординю.
Лиш любов має тут якесь право...
Ви в душі збережіть цю святиню.
ВОТ И ЛЕТО ПОХОЖЕ С ТОБОЙ
Валерий Гурков
***
Вот и лето похоже с тобой,
Холодно оно, также бездушно.
А любовь унеслась за мечтой.
Оттого и душе удручающе скучно.
Я и сам не живу. Прозябаю.
Не спасает в камине огонь.
Ветер сгонит печаль в поднебесную стаю,
И проплачет она в тишине на ладонь.
Всё величие наше и слава –
Пустота, что струит на гордыню.
Лишь любовь здесь имеет земные права…
Берегите вы в душах только эту святыню.