Вечiр

София Костюченко Васильевна
Блакитне небо наче оперезалося

рожевим широким поясом.

Щось шепоче вітер,

сонце лягає спати.

З останнім промінчиком

світла наче за золоту струну потянути

й прольеться голос усіх пташок.

Коли сонце ляже, вже нічого не буде.

Але в мить запалають зорі, на темне небо

вийде білоликий Місяць . Все тихне.

Настає ніч...