://www.stihi.ru/2012/09/11/6560
Нам обіцяли сонце а не грози,
та з неба ще сильніше полило.
Чи не тому тепер сумує осінь,
що літо найпрекраснішим було.
Цятки зірок виблискують в безсонні,
між хмари кинуть сітку – мережу.
ПогОдитися важко: від сьогодні
не перейти вже небезпек межу,
і що літА завмЕрти змусять пристрасть
й забути, як спокусливо шарів, але
і пасував моЄму так зап*ястю
кохання вашого гранатовий браслет.