На землю м'яким покривалом,
Оксамитова сутінь спустилась
Обережно довкілля сховала,
Туманом густим розстелилась.
Розтанула в темряві стежка
Прохолода панує надворі,
А в небі святкову мережку
Неосяжні нагадують зорі.
Відображення річкою линуть
Легких , пухнастих хмаринок.
Не спинилися ні на хвилину
Біля сонних, біленьких хатинок.
Уламки найбільшої зірки
На краплях роси заблищали.
Та сповідь тендітної квітки,
Серед ночі дерева втішали.
На верхівці старої ялинки
Вигадує щось надзвичайне
Підмальовує місяць перлинки,
Щоб засяяло небо спокійне.