***

Він один у Парижі,на дворі панує весна,
І трикутник не звичний він він і вона,
Та це все не важливо,меж насправді нема,
Вона легка шальна і зваблива,
Зводить з розуму очей синева.

 
Тихо клацає ніч ніби вмикає свої ліхтарі,
Двоє поруч і Всевіту навколо нема,
Він цілує його сьогодні вони бунтарі.
А в Парижі панує шалена весна.

Ця історія дивна із присмаком кави,
Вона жде коли задзвенить телефон
та сьогодні у нього інші забави,
Його цілує сам Апполон.

Десь у скронях ім'я її чітко лунає,
Її запах і райдужний сміх,
Але пам'ять як кіллер вбиває.
Відбиває від пристрасних втіх.

У Парижі весна мов вранішня панна ,
Розкидала навколо буйство цвітінь,
А у нього душа така філігранна,
Переплетена коханням різних сплетінь.