ЮРИЙ ЛАЗИРКО
стодола
(http://www.stihi.ru/2016/07/15/1108)
-------------------------------------
де той ґазда
до раю покликаний
де та ґаздиня
за ним вже пішла
де дороги
забуті що виткані
ніби серце
яке без тепла
плаче пилка
за зрубаним черевом
пилки сльози –
зубчата іржа
цвях невбитий
крізь тіло у дерево
мріє стати
душею ножа
і закохані
в землю некопану
дві лопати
навшпиньки знялись
за хрестами чапіють
високими
що впиралися в небо
колись
у затишнім кутку
павутинному
зайчик сонячний
сів на косу
у стодолі
у колі родинному
кожна річ має місце
на сум
там за дьогтем
дверина порипує
за мітлою
питається двір
до котихи
давно уже дикої
не прийшло молоко
до сих пір
ні щура ані пса
ранку прозірки
ворох сіна –
не подих трави
одарована
холоду позирком
тиша тулиться
сном до сови
краще райського
сад за стодолою
там немає
спокуси плодів
соловейко
наснагу оголює
заспівати про гай
прилетів
залишаються перси
налитими
спілих яблунь
і вишень і груш
де ті ґазди
пішли за молитвами
де приймає Бог душі
як душ
***************************************
***
где хозяин
в рай может быть кликнули
где хозяйка
за ним ли пошла
где дороги
забыты иль вытканы
прямо в сердце
где нету тепла
плачут пилы
о срубленном чреве
слёзы пил -
это зубы и ржа
гвоздь невбитый
сквозь тело в плоть древа
стать мечтает
душою ножа
и влюбленные
в землю некопанную
две лопаты
на цыпочки встав
за крестами стремятся
высокими
упиравшимися
в небеса
а в уютном углу
паутиновом
зайчик солнечный
спит ну и пусть
и в сарае
у дома родимого
в каждой вещи нужда есть
и грусть
просит дёгтя
дверина со скрипами
и метлы
домогается двор
а к котихе
давно уже дикой
не пришло молоко
до сих пор
ни собаки ни крыс
утра проблески
ворох сена -
не вздохи травы
одарённая
холода промельком
к совам тишь забирается
в сны
краше райского
сад за сараями
но там нет
искушенья плодов
соловейко
лишь душу царапает
всё про рощу поёт
и любовь
остаются там перси
налитыми
спелых яблонь
и вишен и груш
а жильцы те
пошли за молитвами
Бог там души включает
как душ