Ми - діти. В коротких штанцях і строкатих панамах,
В дитячих проблемах, але, тим не менше, щасливі,
Бо поряд - вона: берегиня, заступниця - мама!
Така молода і така неймовірно красива.
Ми - діти. А школа приколює нам незабудки,
Вручає диплом інститут, і пора на роботу.
До серця притиснути б мамині стомлені руки...
Та мама далеко. А поруч - щоденні турботи.
Ми - діти. Великі, поважні, сивіючі діти...
Допоки від отчого краю летить телеграма,
Допоки серцева судома не дасть зрозуміти:
Сьогодні ми втратили маму.