Коханій.
Біле личко. Ніжні вії,
Медові вуста,
Ще не втрачені надії,
Ще живе мета!
Посміхається кохана,
Люблю очі ці...
Панорама вишивана,
Долі - зірниці...
І єднають нас події,
Дати, та стежки,
Та зірками сяють мрії,
Хоч навкруг думки...
Може карма посміхнеться
Сонцем серед хмар?
Може дивно повернеться,
Зніме з душ тягар...
Автор Геннадій Сівак.
8 квітня 2005 року.