Підем, коханий, на беріг ріки.
Прохолодою вечір диха…
Там сплелися вербові гілки,
Хвиля берег цілує стиха.
Милуватися станемо ми
Оксамитом купальської ночі.
Там багаття в обіймах пітьми,
Там збуваються мрії дівочі.
Хто зуміє, кому пощастить,
Квітку папороті зірвати,
Той довіку себе захистить –
Буде долю щасливую мати!
А дівчата вінки сплетуть,
Кожна свічку свою запалить
І з поклоном, в далекую путь,
В путь тривожну вінок відчалить.
На широкому плесі ріки,
Де русалок зелені коси,
Навсебіч розпливлися вінки,
А вода їх все далі відносить.
Тиша літала на крилах пісень,
Хвиля ніжно вінки гойдала.
Вже просинався розбуджений день –
Дивне свято Івана-Купайла…