Наворожила ніч чудовий сон,
Де квітку папорті я в ночі зірвала,
Купальська ніч задала мабуть тон,
І в цьому сні я на тебе чекала...
Блукала лісом, щоб зірвать той цвіт,
Який несе в собі ті дивні чари,
Я увісні не рахувала літ,
Мені здавалось я жила не спала.
Напій солодкий пили ми удвох,
Медами літа душі напували,
І не сварив за те нас разом Бог,
Бо ми з тобою так на це чекали.
В обіймах ми шептали ті слова,
Багаття у серцях уже палало,
Від щастя вже крутилась голова,
Та то був сон, на свято від Купала!