хіба не ви мовні
мої ієреї
такі невимовні
примхливі
у слові
хіба вам бракує
любові тієї
заради якої
горіти готові
і пахнути хлібом насущним
і духом
епох воскресіння
по тризні руїни
розбити грозою
царину посухи
хай дихає серце
і сипляться стіни
і душі добротні
ґаздують тілами
не просять земного
лахміття
і шламу
дарів насолоди
медів з батогами
себе окриляючи
тишею храму
себе виставляючи
вище крамоли
розносячи світло
мінливе
та рідне
хіба не ви мовні
сумління престоли
такі невимовні
як війн вірогідність