думки росли серцем
як у дощі
калюжі
аби не їхала голова
і не виступала байдужість
аби зливалася мить
і творила море
на півслова глибокеє
на відкриту горлянку
просторе
щоб мостів не було
тільки хвилі тендітні
лоскотали би нерви
наче леза трави
небо у квітні
і кораблики душ
пропливали би клином
без гармат
і суцвіттям вітрил уквітчали
синь журавлину
хай пливуть
не спішать
аж почнуть мерехтіти
в повномісячній старці
крихти згублених мрій
з вогнища літа
молоді береги
хай виношує спокій
припорошують сни
в те
що ранки проникнуть
сонячним соком
27 Квітня, 2016