www.stihi.ru/2009/10/19/3772
Не докоряй, хоча й грайливо,що не пишу і спів таю.
Дай звиктися, що я щаслива,
Знати – кохана і люблю.
Хто ж винен, що пісень готових джерело всохло –
Геть печаль.
І що похмурий день чудовий
У затишку твого плеча?
Не квап мене, ще буде приступ: всю силу зошиту віддам.
Вірші – то вигадка і підступ,
Боюсь, що щастя в них на злам.