Печаль - не край, не печи мою душу!
Не вспромозі змінить і закон той не зрушу.
Все я маю прийнять, ті процеси ізвічні,
О ви думи мої - мої думи довічні.
Я дивлюсь, як життя виливається з батька,
Знов пройду каяття… Запалить би багаття,
Яке сили придасть, яке спалить хворобу,
Та у молодість дасть йому нову дорогу.
Так, нажаль! - це уже неможливо….
У душі плаче дощ, та безжалісна злива.
Безпорадність моя породила, лиш тугу,
І змією вповзла , щоб впустити недугу.
То ж я маю прийнять ті ізвічні закони,
Я молюся за батька,
… дивлюсь на ікони.