ИРИНА БОГОВИНА
Нiхто не вгамуе той бiль...»
(http://www.stihi.ru/2016/04/02/11630)
---------------------------------------
***
Ніхто не вгамує той біль,
Звідтіль не напише листа,
А вчора- розсипала сіль,
То, мабуть, чомусь не спроста.
Не можу ту ніч я забуть,
Одну найстрашнішу з усіх,
Вони ж по-обіду спирт п"ють
За свій заподіяний гріх.
Вже серце собі, як не край,
Нічим не зарадиш біді,
Хоч руки собі заламай,
У них всі кінці у воді.
Та вища є сила від них,
Їх час, ніби дощ той стіка,
Он бач,їхній регіт затих,
То Господа владна рука.
І що ж то за сила така,
Мене підіймає у путь,
І я, як пір"їна, легка,
Лечу біля тебе побуть.
Сльоза моя в землю стіка,
Впізнай же мене, все болить,
Мовчиш,..а хмаринка легка,
Чомусь, зупинилась на мить...
**********************************
***
Никто не умерит ту боль,
ОТТУДА не будет письма.
Вчера я рассыпала соль
И , может, совсем неспроста.
Ту ночь мне забыть не дают,
Ту ночь, что ужаснее всех...
Они ж... неразведенный пьют
И им заливают свой грех.
А сердце почти не стучит -
И кто мне поможет в беде?
Кого и не знаю... просить?
У них... и концы все в воде .
И высшая сила за них,
Их время как дождь на века…
Вон хохот... хотя бы затих!
Где ж, Господи, правды рука?
Но что же меня в облака,
Скажи, поднимает - парить?
Как пёрышко птичье легка,
Лечу, чтоб с ТОБОЮ побыть!
Слеза моя в землю падёт…
- Узнай же меня! - боли вскрик…
Молчишь... Только тучки полёт -
Зачем-то прервался на миг...