У зливі липневих днів
Ми єдині та ми одні
Нерозривні.
В обіймах збиваються руки,
Якщо і тікати від літньої завірюхи,
То як торік.
Пробач мені все, що нестерпно до болю,
Якщо вибирати життя, то з тобою,
Замість юрби.
Хотілось кричати, що дотик нічний
Належить нікому, бо дотик - нічий.
І думки течуть через очі.
Ламай мої криги і дай їм пливти.
Я хочу навчитись любити, як ти.
Навчи.