Васильки, васильки, нет красивей цветов,
Они детство мне напоминают.
Затерялись они среди спелых хлебов,
Сердце мне красотой согревают.
И куда я не кину свой взор,
Васильковое море полощется.
Всюду синий бескрайний простор
И войти в это море мне хочется.
Я коснусь лепесточков рукой,
Не сорву. Только буду им рада.
Обрету я душевный покой
Среди их василькового взгляда.
Преревод на украинский язык
ЮЛИИ КУРОПАТА
Волошки,волошки, мої кольори,
Нагадали дитинство і маму мою.
Серед стиглих хлібів загубились вони -
Синьоокі квітки дарять вроду свою.
І куди я не гляну - бачу море блакитне
І безкрайні поля, небеса неозорі,
Занурюсь в сині хвилі,такі чисті, прозорі.
І здалося мені, що вони оксамитні...
Я рукою торкнуся чарівних пелюсток,
Не зірву...Хай цвітуть і мене памятають.
Це в минуле моє незвичайний місток,
Це мій спокій , любов... І вони про це знають...
С П А С И Б О!!!