Промовляю словами до Волі,
до жменьки рідної Землі,
до самої Долі.
Промовляю до Вишиванки,
котру вдягаю зранку,
з нею, наче ближче до Бога,
твердіша стає життєва дорога.
Промовляю до Життя,
котре дається для любові,
щастя та тепла.
Але ж буває,
обернеться круговоротом печалю,
де сивого волосся гряда,
все переверта.
Промовляю до сліз,
котрі хочеться стерти навічно.
Не смію падати з ніг,
у самоти на побігеньках.
Вірю, що схаменусь,
прокладу Межу між тим,
що не збулось,
та тим,що у мріях народилось
та у снах верзлослось.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg