***

Инесса Завялова
Вона грається...
І наче гра подобається йому.
Гра солодка та пекуча
В кохання гра - це примхи їх долі.
Навколо всі глузують?
Навколо всі сміються?
Бо витвір їх примарливий?
Ще й вкрадений чужий щасливий сон?
Це так,чи це плітки?
Вони в кохання граються,
В розкуту до себе любов.
Їм біль невідома.
Їм не відомі мукі днів.
Убогість навколишня
Навколишній день вирує тяжбами.
А їм в кохання гратися збагнулось.
Вони розпещені собою.
Вони розпещені один одним.
Чи люблять вони справді?
Чи є в них мрії палкі?
Все просто в їх перепалці.
Для них кохання - гроші.
Для них майбутнє - відсутність почуттів
В кохання гратися їм можна
Розкуті снаги мрій...
Вона йому скаже слова неправдиві.
І він їй теж прокричить слова лихі.
Для чого душу ранять?
Для чого світле топчуть?
Продажність - от орнамент.
Суттєвий світ для них - закритий світ.
Лиш споглядати можна.
Не докричатись.
Не допроситись їх родинам.
Літати їм для чого?
Коли в коханні-грі фальш солодка.
-Гра - править світом!
Грайтеся і ви всі, - вона і він кричить.
Суттєвість їм не відома.
Їм не знайома суть.
Отруєнні ці двоє,
Отрута - гра в любов...