Запишіть, що хочете сказати,
доки пам’ять тримає слова;
хвилини множаться в літа
й нас ностальгія пробива.
Згадуємо, що говорили,
чому так вийшло, що було:
із залишених листків.
Згадати те життя,
що залишилося в чернетках,
де рідні душі, радість чи острах.
Ми були слабкі, ми були хворі
ідеями, тримались за роки.
Нас била мудрість чужа.
Й начхати було на досвіду уроки,
поки
не вбили нашу фатумну зебру.
26.12.10