Повернулась. Живою і незламною.
Як завжди повертається весна.
Повернулась вже не тією самою,—
Мов криця загартована, міцна,
Двома роками битви без упину
Оновлена, немов душа — Чистилищем...
Судили не її — а всю країну —
Ганебним і неправедним судилищем.
Вона перемогла ту незліченну
Орду катів, підступних шахраїв,
Й зустріли, як шляхетну наречену,
Як наше Сподівання, ми її.
Надія з нами. Слава героїні!
Бо, як ніколи, в цю годину скрутності,
Надія необхідна Україні
Як сподівання гідної майбутності.