Ти з’явився тихенько, як щур,
У темряві пекла багряній,
Переступаючи м’яко тонкими ногами,
Підійшов дуже близько,
Пахло від тебе віршами, порохом
І трохи віскі…
Ти запросив мене на танго.
Я здивувалась,
Але поклала свою долоню в твою…
Десь взявся пекельний вогонь,
Ми серед полум’я бігали і застигали,
Наші шиї, налаштовані до сокири,
Прикрашали кольорові гірлянди болю,
Підошви пекли,
А ми все танцювали,
Зупиняючись тільки для того,
Щоб лизнути гіркучого меду
Залізних бджіл,
Що серце годують стражданням.