невже ця сила надлюдська,
поставила,
мене вже на коліна.
боровся я,
до самого кінця.
але здолати,
ти мене зуміла.
не хочу більше,
плавати у тій,
любові,
що без краю.
а чути лиш,
як "друзі" у дворі,
зовуть тебе до зграї.
та зграя,
розпусти і багна,
затяне,
і не відпустить більше.
протяне руку,
сила надлюдська,
але вже буде,
від цього тільки гірше.