Вже проснулись перші птахи,
Сонце звуть, воно ще спить.
Не такий уже й невдаха,
Вмію іноді зловить
Мить, що прагне у минуле.
До грудей її притулю,
Обігрію і прочую
Зверху і до глибини.
Все прекрасно, все чудово,
Ні думок, ні слова злого,
Але відголос війни…