Назви цей день моїм ім'ям...
Я - пересохший океан.
А. Ліборскіх
1.
Ми дивились в екран чорно-білий.
Невловимий канал. І сніжило…
Тільки день у собі збережу, як святиню,
Фотокартками, де ці світи в ню…
Де з світанком спиняєшся ти біля моря,
І у нього вже інше ім’я. А хто я?!
Дикий вогник десь там на межі в горизонті:
«Точки гордості» наші зійшлися на сонці.
Чистий погляд в мені розчиняєш.
Так пильнує з ікони Ісус за раєм
У приливах несказаних слів.
Ти сьогодні мене створив...
2
З щасливими спиняється планета.
Танцює вальс у кроках через вето
У старій арці ехом, ідеалом...
Я знову ударяюся в причали
Безглуздих меж, написаних собою.
Вас годував лиш промисл китобою.
І так жили зі зброєю в гробах,
Чатуючи свій спокій, мов хижак.
Це ж ви на мене об'явили ловлю!
Душею я в акваріумах скло б'ю,
І лиш свобода врешті бездиханна.
Ми тонем у глибинах океану...