Чого то казяться люди? Чого шукають у буднях?
Де та гармонія неба? Чи може навіть не треба,
Читати душі крізь морок. Чужі питання, як порох.
Десь розриваються кулі. Ми пташенята зозулі…
І може навіть ми плачем, та це нічого не значить!
Бо буде «сонце на стелі, сонце на стінах!»
І не впадемо ніколи ми на коліна! отак!
Думки зберемо у купу, когось пошлемо у дупу,
Танцюєм танець пінгвіна. І доповзем до трампліна.
Ми зможем навіть літати, якщо будемо стояти,
Один за одним – стіною! Хай навіть крила – дугою.
І понад морем – в простори, де золотії узори…
Step by step!
Танцюєм: «сонце на стінах, сонце на стелі!»
Бо давно вже пройшли усі ми тунелі, однак!
In_nes