Плацкартне безсоння

Попов Игорь Васильевич
Сало, картопля, ворони, діброва -
В курнім віконці тремтять відчуття.
Літа минулі згадалися знову,
Котяться разом вагон і життя

Тамбур, цигарка, зітхаєш, бурмочеш,
Ще один тане в тумані перон,
МАбудь такі вже звичАї у ночі:
Тільки безгрішним дарується сон

Все заспокоїться, може забудеться,
Якось розлюбиться, може ніяк…
Тільки не скоро гадання ті збудуться,
Потяг життя не летить, мов літак

Знову зупинка... дерева високі,
Баба з косою стоїть край села
- Вибачте, де ми?
- Велика МорОка!
Плюнула гучно і в хащу пішла.