Ти любиш дощ?.. І я його люблю!..
Коли вологі всі землі куточки,
А серця мого гояться шматочки,
Що розірвались знову у бою.
Краплини позмивають бруд буденний,
Що встиг покрити мій маленький світ
І множився, і множився щоденно
Поки ось дощ не змив усе як слід.
Я підніму долоні догори
З хмаринок сірих падають краплини,
А я у спогад недалекий лину
В якому Бог до мене говорив.
З дощем не поєднати свою долю,
Та він несе оновлення мені,
Коли приймати важко Божу волю
І негаразди безлічні земні.
Сумує небо, я також сумую,
Та без дощу не виростуть плоди,
Буває навіть користь від біди
В нікчемному завжди скарби існують.
Не зміниться у доброму душа,
Себе до краю я іще не знаю,
Так нехотя позиції втрачаю,
А Бог на роздум часу не лиша.
Ти любиш дощ?.. І я його люблю!..
Нехай він буде нам благословінням,
Вставай, мій друже, я також встаю,
Щоб линути від бруду в небо синє!..