Наді мною небо чисте-чисте,
З рос на квіти падає намисто.
Добре так… заплющу свої очі
І поринуть в небо синє хочу.
Там не має відчаю та болю,
Зовсім інша там існує доля,
У долонях Бог вінець тримає,
Всіх, хто брамой йде – Він зустрічає.
Хочу назбирати Йому квітів,
Біля ніг посидіти як діти,
В затишку омріяному бути,
Лагідність Його долонь відчути.
Відстань вже мала нас розділяє,
Кожен день до неба наближає.
В солов’їнім співі, що скрізь ллється
Серце моє часто-часто б’ється.
Дякую… нема подякам ліку,
Хай вони подібні будуть рікам,
А іще весняному духмянку,
Що стоїть в садах барвистих з ранку.
Наді мною небо чисте, сине,
Наче кличе серденько в обійми,
В цих обіймах я Ісуса бачу,
Завмираю… мить… і тихо плачу!..