Чи не остання зустріч… У кафе
І той же стіл, вино, та тільки ми
Уже не ті – подерті галіфе,
Які змінити хочемо з зими…
Ще молоді, попереду – життя!
Минуле вкрало рік, що був як три…
Всього півсерця кожному відтяв,
І ми щасливі вирватися з гри…
Тож відсвяткуймо, ніби - перший день!
На дні фужерів тане гнів за все,
Що накипіло, вип'ємо лишень…
Нам неодмінно потім повезе!
Кілька ковтків і думонька прийшла:
«Таки ж гарненький мій екс-чоловік!»
Навпроти – піт із рідного чола:
«До неї ражду - з дозволу й на «Ви».
(24.04.16)
Перевод Светланы Груздевой -
http://www.stihi.ru/2016/05/15/242
Не напоследок встретились в кафе,
Где тот же стол, вино?.. да только мы
Уже не те: потёрлись галифе,
Что заменить хотели мы с зимы.
Мы молоды' ещё. Пьёт жизнь висок.
Украло прошлое, жаль, год...за три
Он был… полсердца каждому отсёк.
По счастью, оба вышли из игры…
А Встреча словно в первый раз дана.
На дне фужеров гаснет гнев на всё.
Что накипело, выпьем же до дна:
Нам непременно в личном повезёт!
Глотнула – мысль ко мне пришла…/судьба?/–
Красив мой бывший!.. что' мне до молвы?!
Напротив – капли пота в складках лба:
Совет по сути - с нею - лишь на "Вы"...